Скільки днів відпустки належить працівникові за рік

Двадцять чотири дні — саме календарні, а не робочі: субота й неділя всередині відпустки в строк входять (стаття 5). Це найчастіша помилка ручного рахунку, і вона завжди на користь роботодавця, а не працівника.

Основна відпустка: кому більше за 24 дні

Перелік у статті 6 довший за цю таблицю, і вона його не замінює: у ній стоять ті категорії, які трапляються в обліку малого бізнесу найчастіше. Повна тривалість для конкретної посади береться з тексту статті, а не з подібності до сусіднього рядка.

Додаткові відпустки: за що їх дають

Додаткова відпустка не заміняє основну, а додається до неї. Щорічних додаткових стаття 4 називає прямо дві — за шкідливі й важкі умови та за особливий характер праці, — а перелік лишає відкритим: «інші додаткові відпустки, передбачені законодавством». Нижче три підстави, які трапляються в малому бізнесі найчастіше, і третя з них до щорічних не належить.

• Робота зі шкідливими і важкими умовами праці — до 35 календарних днів (стаття 7). Конкретну тривалість встановлює колективний або трудовий договір за результатами атестації робочих місць, тому «до 35» тут означає стелю, а не належне.
• Особливий характер праці — до 35 календарних днів, а за ненормований робочий день — до 7 календарних днів (стаття 8). Ненормований день у малих штатах найчастіше й дає цю відпустку, і сім днів тут теж стеля.
• Наявність дітей — 10 календарних днів (стаття 19). Це соціальна відпустка, а не щорічна додаткова: стаття 4 відносить її до соціальних, і звідси ж випливає, чому вона не входить у межу 59 днів. Її дають одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років чи дитину з інвалідністю, і святкові та неробочі дні в ці 10 днів не входять. За кількох підстав одночасно загальна тривалість цієї відпустки не перевищує 17 календарних днів.

Дві перші підстави в один рахунок не складаються. Щорічна додаткова відпустка за статтею 7 та за пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником, а порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України (частина перша статті 10). Тобто 24 плюс 35 плюс 7 — не той рахунок, який дає закон: з двох перелічених вище щорічних додаткових працівник обирає одну.

Відпустка за статтею 19 має власну рису, через яку її й плутають: вона не згорає невикористаною й не залежить від стажу на цьому місці. Право на неї виникає щороку.

Межа загальної тривалості

Основна і всі додаткові разом не можуть перевищувати 59 календарних днів, а для зайнятих на підземних гірничих роботах — 69 календарних днів (стаття 10). Межа стосується саме щорічних відпусток: відпустка за статтею 19 — соціальна, і вона, як і відпустки без збереження заробітної плати, в цей розрахунок не входить. Скільки з цієї межі роботодавець зобовʼязаний надати в період воєнного стану — окреме питання, і воно розібране нижче.

Коли виникає право

Право на відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає після шести місяців безперервної роботи в цього роботодавця (стаття 10). До цього строку відпустку теж надають, але пропорційно відпрацьованому часу — крім категорій, яким стаття 10 дає повну відпустку раніше.

Заборона не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років підряд стоїть у частині пʼятій статті 11 — але саме ця норма в період воєнного стану не застосовується: відмітку про це несе сам текст частини пʼятої, і поставлена вона за Законом № 2136-IX. Це не скасування, а зупинка: із припиненням воєнного стану заборона діє знову. Що вона зупинена, не означає, що дні згоряють: невикористані дні щорічної відпустки лишаються за працівником, і при звільненні за них виплачують грошову компенсацію (стаття 24). Як ця заборона й ці дні виглядають у період воєнного стану — у розділі нижче.

Поділити відпустку можна на частини будь-якої тривалості, але основна безперервна частина має становити не менше 14 календарних днів (стаття 12 Закону «Про відпустки»). Тобто розібрати 24 дні на двадцять чотири окремі — не можна.

Воєнний стан: скільки роботодавець зобовʼязаний дати

Усе, що вище, — це тривалість, яка належить за законом. Скільки з неї роботодавець зобовʼязаний надати саме зараз — питання окреме, і відповідає на нього стаття 12 Закону № 2136-IX.

• Надання щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік (абзац перший частини першої). Тобто 30, 31 чи 56 днів із таблиці вище лишаються тривалістю відпустки, але вимагати їх усі в цьому році працівник не може, якщо роботодавець таке рішення ухвалив.
• Невикористані дні понад 24 не зникають: їх надання переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану (перше речення абзацу другого).
• Друге речення абзацу другого дозволяло роботодавцеві надавати ці перенесені дні без збереження заробітної плати — і саме воно чинності не має. Припис цього речення визнано неконституційним у тім, що він не забезпечує надання особам віком до вісімнадцяти років та особам з інвалідністю оплачуваної щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів (Рішення Конституційного Суду № 3-р/2026 від 19.05.2026). На zakon.rada.gov.ua позначка про нечинність охоплює абзац другий цілком, тому спиратись на дозвіл про неоплачувані дні не варто й поза цими двома категоріями.
• Будь-яку відпустку понад щорічну основну роботодавець може дати без збереження заробітної плати (абзац третій). Виняток — відпустка у звʼязку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до трьох років і відпустка у звʼязку з усиновленням: їх це правило не зачіпає.

Що з рішення Конституційного Суду випливає, а що ні. Обмеження 24 календарними днями стоїть в абзаці першому, і його Суд не чіпав: звести відпустку до 24 днів за поточний робочий рік роботодавець може й далі, у тому числі особам до вісімнадцяти років та особам з інвалідністю.

Неконституційним визнано інше — можливість перевести залишок понад 24 дні в неоплачуваний. Для 30, 26 і 31 дня з таблиці це означає, що перенесені дні лишаються оплачуваними, а не те, що переносити їх не можна.

Виняток, названий у самому законі, теж стосується не обмеження. Положення другого речення абзацу другого та абзацу третього не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників (абзац четвертий частини першої). Тобто з-під неоплачуваних режимів ці категорії виведені, а обмеження 24 днями до них застосовується, як і до всіх: рядок про 56 днів у таблиці вище з-під нього не виведений.

Окремо: якщо працівник залучений до робіт на обʼєктах критичної інфраструктури, до виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання, роботодавець може відмовити в наданні будь-якої відпустки, крім відпустки у звʼязку з вагітністю та пологами й відпустки для догляду за дитиною до трьох років.

Воєнний стан: що змінилося в рахунку

У період воєнного стану стаття 73 КЗпП не застосовується (частина шоста статті 6 Закону № 2136-IX). Наслідок для відпустки простий: святкових і неробочих днів у розрахунку зараз немає, тому вид відпустки на її строк не впливає — раніше щорічна відпустка й відпустка за статтею 19 подовжувались на кожне свято всередині, а решта видів ні.

Це стан на сьогодні, а не назавжди: із закінченням воєнного стану стаття 73 повертається, і строк тих самих 24 днів знову подовжується святами, що в них потрапили.

Що далі

Порахувати останній день відпустки й день виходу на роботу — у калькуляторі відпустки: він рахує обидві дати окремо, бо в наказ пишуть першу, а на роботу виходять у другу. Скільки робочих днів і годин лишається в місяці після відпустки — у нормі робочого часу на 2026 рік. Що робить підприємець, який щойно найняв першого працівника, — на сторінці ФОП найняв працівника.

Джерела

• Закон «Про відпустки» № 504/96-ВР, редакція від 12.10.2025, стаття 6: щорічна основна відпустка не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік і подовжені відпустки окремих категорій — zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
• Закон «Про відпустки» № 504/96-ВР, редакція від 12.10.2025, стаття 7: щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів — zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
• Закон «Про відпустки» № 504/96-ВР, редакція від 12.10.2025, стаття 8: щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці — до 35 календарних днів, а за ненормований робочий день — до 7 — zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
• Закон «Про відпустки» № 504/96-ВР, редакція від 12.10.2025, стаття 10: право на відпустку повної тривалості після шести місяців безперервної роботи і межа загальної тривалості 59 календарних днів — zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
• Закон «Про відпустки» № 504/96-ВР, частина перша статті 10, звірено 23.09.2026: «Щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 та пунктами 1 і 2 частини першої статті 8 цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України» — zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
• Закон «Про відпустки» № 504/96-ВР, редакція від 12.10.2025, частина пʼята статті 11: заборона не надавати щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років підряд; у тексті статті стоїть відмітка, що в період воєнного стану ця норма не застосовується — zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
• Закон «Про відпустки» № 504/96-ВР, редакція від 12.10.2025, стаття 12: поділ відпустки на частини за умови, що основна безперервна частина становить не менше 14 календарних днів — zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
• Закон «Про відпустки» № 504/96-ВР, редакція від 12.10.2025, стаття 19: додаткова оплачувана відпустка працівникам, які мають дітей, — 10 календарних днів, за кількох підстав не більше 17 — zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
• Закон «Про відпустки» № 504/96-ВР, редакція від 12.10.2025, стаття 5 і стаття 24: відпустка рахується в календарних днях; при звільненні виплачується компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки — zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80
• Закон № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», частина шоста статті 6: у період воєнного стану стаття 73 КЗпП не застосовується — zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20
• Закон № 2136-IX, частина перша статті 12, абзаци перший і другий, звірено 23.09.2026: надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік; якщо тривалість щорічної основної відпустки більша за 24 календарних дні, надання не використаних у період дії воєнного стану днів переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану, а за рішенням роботодавця ці дні можуть надаватися без збереження заробітної плати — zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20
• Закон № 2136-IX, відмітка Конституційного Суду до частини першої статті 12, звірено 23.09.2026: припис другого речення абзацу другого визнано неконституційним у тім, що він не забезпечує надання особам віком до вісімнадцяти років та особам з інвалідністю оплачуваної щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів (Рішення № 3-р/2026 від 19.05.2026); у тексті закону абзац другий поданий як такий, що не діє — zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20
• Закон № 2136-IX, частина перша статті 12, абзаци третій і четвертий, звірено 23.09.2026: надання будь-якого виду відпустки понад щорічну основну (крім відпустки у звʼязку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до трьох років і відпустки у звʼязку з усиновленням) за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати; положення другого речення абзацу другого та абзацу третього не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників — zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20
• Закон № 2136-IX, частина друга статті 12, звірено 23.09.2026: роботодавець може відмовити в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у звʼязку з вагітністю та пологами й відпустки для догляду за дитиною до трьох років) працівникові, який залучений до виконання робіт на обʼєктах критичної інфраструктури, до виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання — zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20
• Закон «Про відпустки» № 504/96-ВР, редакція від 12.10.2025, стаття 4: щорічними є основна відпустка, додаткова за шкідливі й важкі умови, додаткова за особливий характер праці та інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; відпустка працівникам, які мають дітей, віднесена до соціальних — zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80